Лукімська ЗОШ І-ІІІ ст. - Дитяча агресія

Дитяча агресія "лікується" батьківськими любов'ю і розумінням  


Однією з найактуальніших проблем сьогодення є зростання агресивності підлітків. Це пов'язано передусім із загальною соціальною напруженістю і пcихологічною неврівноваженістю всього суспільства.

Агресивна поведінка може виявлятися вже в ранньому віці, випробовуючи батьківське терпіння і створюючи напруження у стосунках з однолітками.

Та найгостріше постає проблема агресивної поведінки у підлітковому віці, коли відбувається перехід до нового щабля розвитку особистості. У цей період часто можна помітити нічим не вмотивовані реакції підлітків на, здавалося б, незначні, але справедливі зауваження тих, то їх оточує. Так, наприклад, на спокійне прохання вчительки підняти з підлоги папірці, які дівчинка розкидала біля парти, та раптом починає грубити, шпурляти на підлогу зошити, а потім вибігає з класу. Або на зауваження батька про те, що математичну задачу можна було б розв'язати набагато коротшим способом, син червоніє, починає хвилюватися, а потім кричить: "Вас просто вчили по-іншому, а тепер тільки так треба робити!" Що ж спричинює таку поведінку дітей?

У підлітковий період серед дітей посилюється так званий негативізм, який спрямований насамперед проти встановлених правил (підлітки стають непокірними, не зважають на зауваження чи вимоги дорослих, а іноді можуть діяти всупереч цим вимогам); також загострюється недовіра до людей, яка ґрунтується на переконанні, що вони мають намір зашкодити; частішають демонстративна стосовно дорослих поведінка та вияви жорстокості й застосування фізичної сили проти іншої людини. Та основною причиною такої поведінки дитини є не лише "тяжкий" вік, а й серйозні недоліки у ставленні до неї дорослих, які виявляються в неповазі до особистості дитини або, навпаки, уседозволеності, у постійному схваленні, потаканні всім бажанням і примхам. У першому випадку підліток демонструє різкий протест проти свавілля дорослих, у другому - виявляє низький рівень розвитку волі: нетерпимість до обмеження його невгамовних, незрозумілих поривів. Як наслідок, з'являються зумисні порушення дисципліни, зриви уроків, грубощі, агресивність тощо. Таким чином діти насамперед самостверджуються, захищаються, задовольняють свої потреби у спілкуванні, якого їм бракує вдома. Бо часто єдине, що цікавить батьків, то це справи дитини в школі, а до внутрішнього світу сина чи доньки їм байдуже. Ось кілька висловів самих підлітків про свої стосунки з батьками:

"Вони (батьки) не бачать у нас людину, здатну самостійно оцінювати і розуміти життя. Вони не дозволяють нам гуляти, дружити з ким хочемо, бачать у дружбі щось погане, непристойне, намагаються спіймати на слові, не вірять, коли говоримо правду, не дають думати і жити самостійно..."

"Ми з мамою ще жодного разу не говорили щиро, я б могла розповісти все, що мене хвилює, іншій жінці, яка мене зрозуміє..."

"Дізнатися про кохання від дорослих я не намагаюся, вважаю, що це не має сенсу, вони все одно не скажуть".

Отже, саме дисгармонійні стосунки між батьками, між батьками та дітьми визначають агресивну поведінку дітей.

Агресивність зазвичай супроводжують занижена або завищена самооцінка підлітка; нереальні вимоги до себе, що не відповідають можливостям; хибні уявлення дітей про своє місце в сім'ї, про ставлення до них однолітків, складні взаємини з оточуючими тощо.

Особистісні характеристики також відіграють важливу роль у формуванні агресивної поведінки. До них можна віднести нестійкість емоційного стану, що виявляється в підвищеній збудливості, уразливості, а також депресивності, яка призводить до підвищення рівня тривожності, скутості, невпевненості в собі.

Враховуючи всі чинники, що беруть участь у становленні агресивної поведінки підлітків, можна запобігти чи обмежити вияв агресії.

Рекомендації батькам щодо стримування агресивної поведінки підлітків:

- виявляти до підлітка більше уваги, любові та ласки. Намагатися зрозуміти дитину, навіть, якщо вона помиляється у своїх твердженнях;

- стежити за своєю поведінкою в сім'ї. Найліпший спосіб виховання дітей - єдність дій матері та батька, взаємоповага, ніжні та люблячі стосунки;

- не застосовувати фізичні покарання. Це може спричинити лише агресію з боку дитини;

- допомагати підлітку знаходити друзів. Заохочувати розвиток позитивних аспектів агресивності, а саме: завзятості, активності, ініціативності; перешкоджати її негативним рисам, зокрема, ворожості, скутості;

- пояснювати підлітку наслідки його агресивної поведінки;

- враховувати у вихованні та навчанні особистісні якості підлітка;

- надавати підлітку можливість задовольняти потреби у самовираженні й самоствердженні;

- обмежувати перегляд відеофільмів та комп'ютерних ігор зі сценами насильства;

- спрямовувати енергію підлітка у правильне русло, наприклад, заняття у спортивних секціях; заохочувати його до участі в культурних заходах.