Лукімська ЗОШ І-ІІІ ст. - Лекція для батьків

КНИГА В ДОМІ

(ЛЕКЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ)

    Мабуть, не  знайдеться батьків, які б не бажали, щоб їхня дитина добре вчилася. Не знайдеш і вчителя, який би не прагнув, щоб учні володіли міцними знаннями. Чому ж все-таки частина учнів не сприймає глибоко програмового матеріалу, має поверхові знання, які не сприяють формуванню переконань.

    Причини цього криються у дошкільному вихованні. Тоді, коли дитина – чомучка, коли її все цікавить, вона тягнеться до книги. Книга, здатна доступно розкрити поняття добра і зла, викликати захоплення працелюбством і осудити лінощі, навчити співпереживати, розуміти навколишній світ,  любити прекрасне. Важливо, щоб дитина бачила, що в хаті книзі відводиться належне місце.

     Коли дитині в ранньому віці не прищеплювати потягу до книги, пізніше вона сама не буде її читати. Про гармонійний  розвиток людини в такому випадку не може бути мови. Людина виростає байдужою до всього.

    Довелося мені спостерігати, як дівча пяти років бігало подвір’ям  і тягло за собою з десяток живих  горобенят, звязаних шпагатиною.

Нещасні цвірінькали, пробували розкрити крильця, щоб злетіти, а дівчинку це смішило.

   Підійшла сусідка з хлоп’ям хлопчик, побачивши це,  закричав : " Пусти, їм боляче, бідні горобчики!” Андрійко заплакав, Довелось мені з матір’ю  Андрійка доводити дівчинці та її матері,що не можна так робити.

   Жінка не зніяковіла, вона твердила, що горобці – шкідники, тому й дала дочці бавитися ними. Я поцікавилася чи читали дівчинці і чи знає вона казки про звірят і пташок. Мати відповіла, що в неї часу не має з книжками возитись.

   Ось так народжується і проростає жорстокість. А пізніше..

   Семикласник штовхнув дівчинку, та впала, розбила коліно і заплакала.

-   Що ти зробив? Їй боляче! – сказала вчителька.

-   Ну й що? – спокійно відповів хлопець.

-   Аби так штовхнули твою сестричку, маму? Невже тобі було б байдуже?

-   Хай штовхають, мені хіба що?

Ось приклади душевної глухоти.

  Старшокласникам  я запропонувала відповісти на запитання: чи  любиш ти читати? Чи є у вашому домі книги? Хто ще читає в сімї?

  Проаналізувавши відповіді, дійшла висновку: в сім’ях, де книга в повазі, її люблять, читають, діти добре навчаються їхня мова розвинена, кругозір ширший, почуття глибші. Коли в домі не дружать із книгою, то успіхів у навчанні діти, як правило не мають, навчання стає для них повинністю. На жаль , не всі  учні могли похвалитися, що в домі є книжна шафа або етажерка з книгами. Частина дітей константувала, що в домі у них всього з десяток чи два книг.

    Матеріальний добробут наш з кожним днем зростає.  Виростають нові будинки, літні кухні, гаражі, в кімнатах зявляються нові меблі.  Купити ж книгу щоб у красивих житлах красиво жити не завжди прагнемо. А хата без книги –як людина без душі.

   Приємно було читати  відповідь девятикласниці Валі : "Мій тато механізатор, дуже зайнятий, але для книги завжди час знайде. Прочитане вміє цікаво розповісти, завжди радить і мені читати.” А ось відповідь семикласниці Тані :” Мій тато любить читати лише про бандитів, грабежі і вбивства, а мама – про любов, а я читаю все, що схочу.”

     Яку б користь дали Тані сімейні читання, коли всі члени родини хорошу книгу читали б разом, у суботній чи недільний вечір, ділилися б думками про прочитане.

    Спільність думок, взаєморозуміння зближує батьків і дітей. Ці хвилини стають найдорожчими, запамятовуються на все життя.

    Як висновок, скажемо дитина з малих літ повинна  бачити, що в сімї старші цінять книгу, читають її, без неї не можуть обійтися.

   Треба розвивати роль книги в житті людини,  виховувати любов до неї. Цінність читання  полягає й в тому, що воно сприяє самовихованню : читання хвилює, захоплює, викликає прагнення бути схожим не героя, а значить удосконалювати свій характер, свою поведінку, гартувати волю.