Лукімська ЗОШ І-ІІІ ст. - Позиція батьків

В кожній родині об’єктивно складається визначена, далеко не завжди усвідомлена нею система виховання. Основні складнощі у спілкуванні, конфлікти виникають через батьківський контроль за поведінкою, навчанням дитини, вибором друзів тощо. Крайні, найнесприятливіші для розвитку дитини випадки – жорсткий, тотальний контроль при авторитарному вихованні і майже повна відсутність контролю, коли дитина виявляється надана сама собі, бездоглядна.

Авторитарний

Здатність задовольнити потреби дитини – низька. Рівень вимог до дитини – високий.

Авторитетний

Здатність задовольняти потреби дитини – висока. Рівень вимог до дитини – високий.

Індиферентний (байдужий)

Здатність задовольняти потреби дитини – низька. Рівень вимог до дитини – низький.

Дозволений

Здатність задовольняти потреби дитини – висока. Рівень вимог до дитини – низький.

 Авторитарний

Батьки, зрозуміло, можуть і повинні висувати вимоги до своєї дитини, виходячи з цілей виховання, норм моралі, конкретних ситуацій, в яких необхідно приймати педагогічно й етично виправдані рішення. Проте ті з них, які віддають перевагу наказам та насильству, стикаються з опором дитини, яка відповідає на тиск, примушення, погрози своїми контрзаходами: лицемірством, обманом, спалахами грубості, а іноді відвертою ненавистю. Але навіть якщо опір виявляється зломленим, разом з ним виявляться зломленими і багато цінних якостей особистості: самостійність, відчуття власної гідності, ініціативність, віра в себе і в свої можливості. Безоглядна авторитарність батьків, ігнорування інтересів і думок дитини, систематичне позбавлення права голосу при вирішенні її питань – є гарантією серйозних невдач формування здорової особистості.

 Дозволений

Це система відносин, за якої батьки, забезпечуючи задоволення всіх потреб дитини, захищають її від яких-небудь турбот, зусиль і труднощів, приймаючи їх на себе. Питання про активне формування особистості відходить на другий план. Батьки, по суті, блокують процес серйозної підготовки їхніх дітей до зіткнення з реальністю за порогом рідного будинку. Саме ці діти виявляються більш непристосованими до життя в колективі. За даними психологічних спостережень саме ця категорія підлітків дає найбільшу кількість зривів у перехідному віці. Якраз ці діти, яким, здавалося б, нема на що скаржитися, починають повставати проти надмірної батьківської опіки. Якщо диктат припускає насильство, наказ, жорсткий авторитаризм, то опіка – турботу, огорожу від труднощів.  Проте результат багато в чому співпадає: у дітей відсутні самостійність, ініціатива, впевненість, вони так або інакше усунені від рішення життєвих проблем.

Індиферентний (байдужий)

Дана позиція характеризується низьким рівнем вимогливості та слабкою реакцією на запити та потреби дитини, віддаючи перевагу іншим справам. Часто таких дітей виховують дідусі та бабусі – і це в найкращому випадку.

 Авторитетний

Демократія передбачає співпрацю усіх членів родини. Для дитини встановлені правила, рамки, межі. Батьки послідовні щодо своїх вимог та контролю. Потреби дитини важливіші, ніж суворе дотримання правил. Дитина в такій сім’ї має можливість відчути себе особистістю, яка має право на власну думку, на самостійні рішення, які поважають. Дитину в такій сім’ї цінують, розуміють та люблять.