Свято Нового року. Що ми про це знаємо? - 31 Грудня 2012 - Лукімська ЗОШ І-ІІІ ст.
Головна » 2012 » Грудень » 31 » Свято Нового року. Що ми про це знаємо?
19:59
Свято Нового року. Що ми про це знаємо?
                              

 Традиція зустрічати й відзначати Новий рік здається непорушною. Нам здається, що Новий рік був завжди. Однак це не так. Історія цього свята нараховує, щонайменше, двадцять п'ять століть. Звичай цей уперше народився в Месопотамії. На думку деяких учених, саме тут, у найдавнішій цивілізації шумерів, уперше в третім тисячоріччі стали святкувати Новий рік. Новий рік міцно ввійшов у побут древніх вавилонян. Відомо, що Месопотамський новий рік мав релігійне тлумачення - верховне божество, бог Мардук, раз у році повинен був перемогти божество хаосу.

Святкування Нового року починалося не відразу. Чотири із дванадцяти днів святкування були свого роду генеральною підготовкою. У ці дні на площах міст, у храмах улаштовували читання поем, виконували п'єси, розповідали міфи, грали містерії. Особливо популярним був епос про Гильгамеше, про подвиги Мардука й ін. Однак більш важливо те, що в Месопотамії була розвинена астрономія й писемність, були бібліотеки, і саме Ассірійський учений Киден відомий як перший відомий людству астроном, що встановив тривалість сонячного року. Завдяки писемності й збереженим бібліотекам, що дійшли до нашого часу, ми знаємо про святкування нового року в Месопотамії й про те, що сам сонячний рік був точно визначений як астрономічний сонячний рік. Саме цей, регулярно повторюваний відрізок часу й дає нам можливість щороку святкувати початок нового року. Необхідність визначення сонячного року була пов'язана з регулярним розливом рік Євфрату й Тигру навесні, наприкінці березня, що давало початок посівної. Тому й сам новий рік святкували в дні весняного рівнодення.

Протягом 12 днів святкувалася врочиста подія - настання часу перемог світлого бога Мардука над силами руйнування й смерті. Свято супроводжувалося ходами, карнавалами й маскарадами. Населення за допомогою театралізованих обрядів усіляко допомагало вигнати бога хаосу. Клинопис на одній із глиняних табличок розповіла, що це були дні неприборканої волі, коли весь світовий порядок ставився нагору ногами. Раб перетворювався в пана. Ученими доведено, що іудеї, що перебували у вавилонському полоні (під час правління Навуходоносора) запозичили цей сюжет і внесли його в Біблію. Від іудеїв традиція новорічного святкування перейшла до греків, а через них - до народів Західної й Східної Європи. Теж навесні святкували новий рік римляни й древні слов'яни в дохристиянську епоху. У Росії, із часу введення Християнства виконуючи звичаї своїх предків, також починали літочислення або з березня, або від дня св. Великодня. Тільки в 1492 році великий князь Іоанн Васильович Третій остаточно затвердив постанову Московського собору вважати за початок як церковного, так і цивільного року - 1 вересня, коли збиралася данина, мита, різні оброки й т.д.

Для додання найбільшої врочистості цьому дню сам Цар напередодні був у Кремль, де кожний, простолюдин або знатний боярин, у цей час міг підходити до йому й шукати безпосередньо в нього правди й милості. Прототипом тієї церковної церемонії, з який проходило на Русі святкування вересневого Нового року (новоліття), служило святкування його у Візантії, установлене Костянтином Великим. Останній раз на Русі вересневий Новий рік був відсвяткований в 1698 році й був проведений весело й у бенкеті, улаштованому із царською пишністю воєводою Шеиним, що зібрав неймовірну безліч бояр, цивільних і військових чиновників. Сам Цар Петро Великий, з'явившись в Успенський собор у супроводі свого малолітнього сина Олексія й Чоловіки Цариці Євдокії, одягнений уже на німецький лад, як і інші присутні, поздоровляв народ з Новим роком. Після цього Петро Великий докорінно змінив, як літочислення, так і спосіб святкування Нового року. У перший рік 18 сторіччя він уже наказав вести літочислення від Різдва Христова, скасувавши літочислення від дня створення миру.

Не бажаючи виганяти звичай святкування Нового року, він установив його по звичаях, запозиченим їм з Голландії й інших країн Західної Європи. У виправдання своїх починань Цар приводив прості й очевидні підстави: що "не тільки в багатьох Європейських і Християнських країнах, але й у народах слов'янських, які з східною нашою церквою у всім згодні, ... і всі греки, від яких наша віра православна прийнята, згідно літа свої обчислюють від Різдва Христова у восьмий день через, тобто генваря 1 числа, а не від створення миру... ". Старий Новий рік з'явився в Росії після того, як в 1918 році декретом Раднаркому був уведений григоріанський календар (новий стиль), відповідно до якого після 31 січня 1918 року випливало 14 лютого 1918 року. Після переходу на новий стиль Старий Новий рік продовжує за традицією неофіційно відзначатися в деяких країнах. Старий Новий рік, це Новий рік по юліанському календарі (старому стилю). Старий Новий рік в XX і XXІ століттях доводиться на північ між 13 і 14 січня по григоріанському календарі (новому стилю).

Так чим же став для нас Новий рік? Чудесним святом, пов'язаним з надіями на краще в прийдешньому році, з очікуванням виконання всіх своїх бажань. Є така народна прикмета: "Як зустрінеш новий рік, так його й проживеш". Для більшості людей зустріч Нового року - саме улюблене свято. Новий рік називають чарівним, загадковим, дивним, неповторним. Люди очікують чергового чуда, світлої казки, нового щастя... Це свято незмінно супроводжується радісною турботою й турботами. У цю пору всі ми намагаємося по сумісництву працювати чарівниками, добрими феями... Новий рік - це свято, що чудесним образом з'єднує минуле, сьогодення й майбутнє, світлі мрії й нові цілі; його невтримні веселощі й тихий смуток, жаль про швидко минаючий час і спрямованість у майбутнє; це здіймання над сірими буднями й прозаїчним збиранням квартири з багатогодинним готуванням; це вантаж святкових турбот і турботи й домашня затишна млість, передсвяткові набіги на магазини й багатогодинне неробство в телевізора...

Свято незвичайне й тому, що його, як правило, зустрічають кілька разів: з колегами на роботі, з дітьми на новорічних ранках, з однокурсниками й однокласниками й, звичайно ж, у вузькому сімейному колі. Ця багаторазовість, помножена на традицію проводжати старий Новий рік і відзначати його двічі (по старому й новому стилі), продовжує тимчасову довжину новорічного калейдоскопа, насичує нас радісними враженнями, сюрпризами, подіями. З Новим і Старим Новим роком, дорогі читачі!

 

 

Переглядів: 372 | Додав: lukimia | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0