Вечорниці на Андрія - 14 Грудня 2011 - Лукімська ЗОШ І-ІІІ ст.
Головна » 2011 » Грудень » 14 » Вечорниці на Андрія
14:04
Вечорниці на Андрія


Українські вечорниці

Починаємо в цей час!

Хай веселим сміх iскриться

В серці кожного із нас!

Такими словами розпочиналися у нашій школі вечорниці.
В українському календарі є багато різних свят, серед них "Андрія". Але не всі знають, як воно виникло та як відзначалося в давнину...

В давнину свято Андрія як і "Калита" було лише хлопчачим, пізніше воно стало спільним для хлопців і дівчат, що й залишилось до сьогодні. Треба відзначити, що християнська традиція цього свята є тісно пов`язаною з дохристиянськими звичаями.

Характерним давнім звичаєм на вечорницях "Андрія" було те, що для їх підготовки дівчата ще досвіта приходили до означеної хати. До сходу сонця вони йшли до криниці по воду, несли її у відрах на плечах та в устах, щоби цією водою замісити тісто на балабушки. Але хлопці-збиточники часто зачіпали дівчат по дорозі, так що їм трудно було донести воду до дому. Однак, дівчата все ж таки доносили воду, пекли балабушки величиною у волоський горіх, клали балабушки попарно, називали їх іменами хлопця та дівчини. Потім пускали собаку, чию балабушку першою з’їсть, та дівчина вийде заміж.

Господиня, у домі якої сходилась молодь, сама пекла великий круглий корж з маком і медом, який називався "Калита". Коли господиня ставила цей корж в піч, а дівчата при цьому співали: "Як ми "Калиту" місили, з усіх криниць воду носили, як ми балабушки місили, то з полонки воду носили". Ввечері, коли вся підготовча робота була закінченою, приходили хлопці та приносили яблука, грушки, пляшки з медом і наливкою, солодощі.

                  

Найбільшим атрибутом вечорниць був спечений корж "Калита", який на червоних крайках підвішували високо під стелю і всі підскакували та кусали його край. Але не кожний міг його досягнути, а того, хто першим вкусив коржа, величали Андрієм.

                       Ой, калита, калита,

                       З чого ти вилита?

Ой, я із жита сповита,

Для красного цвіту

По білому світу.

Щоб ви мене смакували

І горя не знали.

                    

        Дозвольте мені бути паном Калитовським. Де мій квач і мазниця?

-   Хто першим до Сонця – калити поїде? Я пан Калитовський прошу нана   Коцюбинського калиту кусати.

-          Увага! Розтупіться, люди! І-гі-гі! Діду, діду, їду, їду, калиту кусати.

-          А я буду сажею писати!

-          Ф я вкушу!

-          А я впишу!

-          Їду, їду, калиту кусати!

-          А я буду писати!

-          А я вкушу!

-          Скільки у небі зірок7

-          Скільки у морі піску?

-          Скільки у морі піску?

-          Скільки трави на землі?

-          Скільки… присядь! ( маже сажею)

Всі сміються. Хто калиту вкусить, тому всю зиму світити сонце буде.

  Господиня: Будьте здорові з калитою, з пресвітлим празником Андрія.

-          Нехай наша хата всіт буде багата!

-          І хлібом, і сіллю, й великим добром!

-          І піснею. Й сміхом. І сімейним теплом!

-          До рідного краю любов’ю горіли!

-          І користь приносили рідній землі!

 В кінці побратими з Андрієм-добродієм знімали "Калиту" та дарували корж господині, котра клала його на стіл, а Андрій-добродій роздавав кусочки коржа всім учасникам вечора. Вечеря складалась лише з пісних страв: капусти, гороху, вареників, риби, овочів, меду. Під час вечері всі жартували з Андрієм-добродієм, просили, щоб він прислав їм судженого або суджену. Вечір закінчувався піснями та ворожінням.  Культ святих тоді був дуже високим, молодь вірила в поміч Бога, про що сказане у піснях так: "Святий Андрію, мій великий добродію, дай мені Боже знати, з ким я молоденька буду на рушник ставати".

                                             

                                       

                                 

                                             

                                       

Переглядів: 475 | Додав: lukimia | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0